АКТУАЛЬНАЯ И ПОЛЕЗНАЯ ИНФОРМАЦИЯ В ОБЛАСТИ ЮРИСПРУДЕНЦИИ
-
Анализ новостей судебной практики — помощь юриста.
-
Советы в решении спорных вопросов и юридических тонкостей.
-
Ответы на часто встречающиеся юридические вопросы.
Будем рады, если собранная информация станет интересной и полезной для вас!
Актуальные вопросы задавайте также группе в facebook
|
|
1. Чи може розглядатися в господарському суді позов про оскарження протоколу, складеного в ходізасідання комісіїкомпанії-енергопостачальника щодо визначення обсягу використаної електричної енергії
Відповідь:
Розгляд справ, порушених за позовами такого типу, регламентується положеннями, вміщеними в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18 березня 2008 року № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» (пункт 10), а також нормами, визначеними в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» (пункт 5).
Господарський суд, який розглядатиме справу, має врахувати зміни, що їх зазнали Правила користування електричною енергією (зокрема, у пункті 6.42), затверджені шляхом прийняття Національною комісією регулювання електроенергетики Українивідповідної постановивід 31 липня 1996 року № 28.
Наприклад, після ухвалення Національною комісією регулювання електроенергетики чергової постанови від 22 листопада 2006 року № 1497 у пункті 6.42 вказаних вище Правил з'явився п’ятий абзац (якого надалі також торкнулися зміни). У ньому зазначено право споживача електричної енергії на оскарження в судовому порядку рішень, прийнятих комісієюз розгляду актів про порушення.
Тож, розглядаючи справу такого змісту, господарський суд має керуватися Правилами користування електричною енергією в редакції, чинній на період виникнення спору.
|
|
2. Матеріали справи, складеної апеляційним судом, перебувають у місцевій господарській судовій інстанції. Чи можуть їх копії бути видані одному з учасників судового процесу цим господарським судом?
Відповідь:
Стаття 22 ГПК в частині другій визначає право сторін на ознайомлення з матеріалами у справі та знімання з них копій. Стаття 26 в частині третій, а також стаття 27 в частині четвертій ГПК гарантують аналогічне право і для третіх сторін, що беруть участь у судовому процесі, у т. ч. і для прокурора.
Відтак у разі потреби кожен зі вказаних учасників процесу розгляду справи має законне право звернутися з проханням видати матеріали до тієї інстанції, у якій вони наразі перебувають, навіть якщо їх було складено в іншій установі.
|
|
3. Господарський суд у процесі урегулювання спору щодо визнання недійсності правочину або розірвання угоди встановив їх нікчемність. Чи зобов’язаний він у такому разі провадження з цієї справи припинити або ж у задоволенні позову відмовити?
Відповідь:
Для початку звернімося до тексту ЦК України, аби з'ясувати сутність нікчемного правочину. Згідно з частиною другою статті 215, недійсним треба вважати такий правочин, недійсність котрого було встановлено на основі норм закону (інакше кажучи, це нікчемний правочин). За такої обставини на законодавчому рівні не прописано необхідності визнання недійсності правочину в судовому порядку. Відповідно, у жодної зі сторін такого нікчемного правочину немає зобов’язань щодо виконання його умов, незважаючи на те, що його недійсність не визнавалася шляхом ухвалення судового рішення з цього приводу.
Проте існують випадки, окреслені в ЦК України, у яких спори, що стосуються нікчемних правочинів, вирішуються в судах.
До них належать деякі справи щодо:
-
визнання дійсності правочинів, котрі були проголошені нікчемними (див. ч. 2 ст. 218; ч. 2 ст. 219; ч. 2 ст. 220; ч. 2 ст. 221; ч. 2 ст. 224; ч. 2 ст. 226);
-
визнання недійсності правочинів, котрі були проголошені нікчемними (але лише в тому разі, коли сторонами нікчемного правочину було виконано його умови з порушенням прав третьої особи або кількох осіб, або його було посвідчено нотаріусом чи зареєстровано будь-яким з органів державної влади).
Тож очевидно, що кожен випадок є індивідуальним, а тому потребує детального розгляду в господарському суді, виходячи з того, який зміст мають позовні вимоги і якими є обставини в кожній окремо взятій справі.
|
|
4. Громадянина, який виступає в ролі однієї зі сторін у справі, засуджено до позбавлення волі на певний проміжок часу. У який спосіб має бути надіслано йому копію позовної заяви та процесуальну документацію господарським судом, котрий займається вирішенням спору?
Відповідь:
Кримінально-виконавчий кодекс України в ч. 2 ст. 7 зазначає, що фізичні особи, котрих засуджено до позбавлення волі, мають такий же обсяг прописаних у Конституції нашої держави прав людини і громадянина, що й решта громадян.
Обмеження можливостей їх реалізації визначаються у вказаному вище Кодексі, в українському законодавстві та в судовому вироку. У ч. 1 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено право засуджених громадян на звернення до судових інстанції в законодавчому порядку та на листування.
У ст. 20 цього ж нормативно-правового акта прописано порядок повідомлення щодо місця, у котрому засуджений відбуватиме покарання.
Отже, усю документацію має бути надіслано поштою на адресу тієї установи, у якій утримується засуджений.
|
|
